- відкриття (суб'єктивно нове знання);
- знання, навички, досвід, ідеї, практичний результат;
- науково-дослідницькі роботи;експериментальні вправи тощо.
Організація довкілля в системі продуктивного навчання.
Продуктивне навчання передбачає таку форму навчальної діяльності як навчальна майстерня (іеапзЬор). Відрізняється таке місце навчання від традиційного класу насиченістю навчальним матеріалом, обладнанням (інформаційно-комунікативне забезпечення).
- бібліотека;
- медіа тека з темною кімнатою для перегляду;
- результати творчої праці учнів (проекти, наукові роботи, прилади,
тощо);
- наочні посібники, комп'ютерне забезпечення;
- колекції робочих матеріалів;
- дидактичні матеріали;
- різноманітні ігри і засоби стимулювання креативності та
комунікативності;
- експонати;
- довідкова література;
- репродукції;
- карти.
Вікна та стіни використовують для демонстрації документації навчальної діяльності та нових розробок.
Навчальна майстерня виступає в ролі моста між практичним і
теоретичним, індивідуальним і груповим навчанням. Вона - це деякою мірою
практична лабораторія, де визначають і осмислюють питання й теми, що
випливають з аналізу практичної діяльності. Це - місце, де готуються до роботи
з цими темами за допомогою:

Когнітивні методи навчання – це методи навчального пізнання. Вони діляться на: емпатію, смислове бачення, метод фактів, евристичне спостереження, конструювання понять і правил теорії, прогнозування, символічне бачення, метод гіпотез, метод помилок.

1. Метод емпатії (перевтілення) означає осягнення почуттів іншої людини, перевтілення в стан іншого об’єкта. Цей метод може бути застосований для „вселення” учнів в об’єкти навколишнього світу, що ними вивчаються, щоб краще відчути та зрозуміти його зсередини. Це дає змогу краще зрозуміти і висловити власні почуття, без побоювання розкритися і бути висміяним навколишніми. Учні мають чудову можливість для практичного відпрацювання навичок у ситуаціях, близьких до реальності. Наприклад: при вивчені теми „Домашні завдання” (5 кл.) перевтілитися в учня, який забув записати домашнє завдання.
2.Метод змістовного (смислового) бачення – цей метод є продовженням попереднього. Заключається у концентрації (одночасній) свого зору і набутих знань на освітньому об’єкті, дозволяє учням зрозуміти внутрішню суть об’єкта. Виділяють питання, які вчитель може запропонувати учням:
а)Яка причина цього об’єкта, його походження?
б)Яка будова об’єкта? Що відбувається у нього в середині?
в)Чому він саме такий, а не інший?
Під час використання цього методу розвивається в учнів інтуїція.
3.Метод евристичного спостереження – спостереження як цілеспрямоване сприйняття учнем різних об’єктів є підготовчим етапом у формуванні його теоретичних знань.
Під час спостережень учень отримує попередню інформацію від учителя, а також здобуває нову інформацію і конструює нові знання.
Метою евристичного спостереження є навчання дітей здобувати та конструювати знання за допомогою спостережень.
Наприклад: поспостерігавши за перельотом певного виду птахів, скласти карту.
4.Метод фактів – це етап пізнання, пошук фактів, відмінність їх від не фактів.
Наприклад: факти і міфи про ВІЛ ⁄ СНІД.
5.Метод досліджень – обирається об’єкт досліджень.
Учням пропонується дослідити цей об’єкт за планом:
а)мета дослідження
б)план роботи
в)факти про об’єкт
г)досліди, малюнки дослідів
д)нові факти, версії, гіпотези
е)висновки, результати
Наприклад: роботи у МАН; участь у акціях „Птах року”, „Допоможемо зимуючим птахам”.
6.Метод конструювання понять, правил, теорій.
Спочатку поняття формується на основі актуалізації вже набутих, відомих уявлень. Порівнюючи і обговорюючи уявлення учнів про поняття, учитель допомагає довести їх до деяких форм. Результатом такої роботи виступає колективний творчий продукт – сформульоване спільно поняття, правила.
Наприклад: розробка правил поведінки в певних життєвих ситуаціях.
7.Метод гіпотез – учням пропонується завдання – сконструювати версії відповідей на поставлене вчителем запитання або проблему. Учні пропонують вихідні позиції або точки зору на проблему, застосовують

Креативні методи навчання орієнтовані на створення учнями власних освітніх продуктів. Пізнання при цьому можливе, але воно відбувається саме під час та за рахунок творчої діяльності учня. Головним результатом є отримання нового продукту.
До креативних методів належать методи, які у традиційному розумінні є інтуїтивними: метод „мозкового штурму”, метод емпатії, педагогічні методи учня, що виконує роль вчителя.
Такі методи спираються на нелогічні дії учнів, які мають інтуїтивний характер. Інший вид креативних методів навчання базується на виконанні алгоритмічних приписів та інструкцій. Їх мета – побудова логічної опори для створення учнями освітньої продукції.
Розглянемо деякі з методів, що належать до групи креативних методів навчання.
Метод придумування – це спосіб створення невідомого учням раніш продукту за результатами їх певних розумових дій. Метод реалізується за допомогою таких прийомів:
а)заміщення якості одного об’єкта якостями іншого з метою створення нового об’єкта;
б)пошук властивостей об’єкта в іншому середовищі;
в)зміна елемента об’єкта, що вивчається, та опис властивостей нового об’єкта, який здобуто за результатами цієї зміни.
Метод „Якби...”. Учням пропонується скласти опис та намалювати малюнок про те, що відбувається, якщо у світі щось зміниться, наприклад: людство переселиться на Місяць тощо. Виконання учнями подібних завдань не тільки розвине їх здатність уявляти, а й дозволить краще зрозуміти будову реального світу, взаємозв’язок його складових, фундаментальні основи різних наук.
Метод аглютинації. Учням пропонується поєднати непоєднувані у реальності якості, властивості, частини об’єкта та зобразити, наприклад: тверду кров, гарячий сніг тощо.
Метод гіперболізації. Збільшується чи зменшується об’єкт пізнання, його окремі частини або якості: зображують тварин з великими головами або маленькими ногами тощо. Особливий ефект таким уявленням може надати Книга рекордів Гіннеса, у якій досягнення балансується на межі реальності та фантазії.

Оргдіяльнісні методи включають у себе такі: планування, створення освітніх програм, нормотворчість, контроль, рефлексія, взаємо навчання, рецензія.

Метод планування – це планування учнями освітньої діяльності на певний період часу (урок, день, тиждень), або на період вивчення теми, розділу, виконання творчого завдання. План може бути усний та письмовий, простий чи складний, головне, щоб він позначав основні етапи та види діяльності учня щодо реалізації його цілей. Під час роботи план може змінюватися, доповнюватися.
Метод створення освітніх програм – вимагає ретельної підготовки учнів, а саме: змістового бачення предмета своїх знань; уміння встановлювати головну мету та напрямки діяльності.
Метод нормотворчості – це розробка учнями норм індивідуальної й колективної діяльності. У його основу покладено евристичний процес, що допомагає встановлювати суб’єкти діяльності та їх функціональні права, формування правил та законів (правила групи, сценарії свят).
Метод контролю – особистісно зорієнтоване навчання змінює зміст і критерії оцінки освітньої діяльності. На відміну від традиційного навчання, в особистісно зорієнтованому навчанні освітній продукт учня оцінюється за ступенем відмінності від заданого (реферати, проекти...).
Метод рефлексії – освітнім результатом навчання є тільки той, що усвідомлений учнем. Мета рефлексивного методу – методологічний каркас здійсненої предметної діяльності, на основі нього продовжувати предметну діяльність.
Метод взаємонавчання – передбачає роботу в парах, групах або під час проведення колективних занять, де учні виконують роль учителя, застосовуючи доступний їм набір педагогічних прийомів.
Метод рецензії – виробляє вміння критично сприймати освітній продукт товариша, його усну відповідь.

Розглянувши різні методи продуктивної діяльності, які можна використовувати на уроках, тепер перейдемо до структури продуктивного уроку.

2.Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних
результатів
Мета – забезпечити розуміння учнями їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти в результаті уроку і що від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів (приблизно 5% часу).
Для того щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, в початковій частині уроку потрібно:
- назвати тему уроку або запропонувати комусь з учнів прочитати її;
- якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути увагу на це учнів;
- запропонувати комусь з учнів оголосити очікуванні результати за вашим записом на дошці, зробленими заздалегідь. Пояснити необхідне, якщо мова йде про нові поняття, способи діяльності тощо;
- нагадати учням, що наприкінці уроку ви перевірятимете їх відповідно до того, яких вони досягли результатів, треба ще пояснити учням, в який спосіб ви оцінюватимете їхні досягнення в балах.

3. Надання необхідної інформації

Мета – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути стисле пояснення (3-5 хвилин), читання тексту параграфа, перевірка домашнього завдання. Нагадаємо, що в п’ятому класі обов’язковим для учнів є читання тексту вголос, застосування прийому коментованого читання, читання ланцюжком або по ролях тощо. ознайомлення з інформацією не є самоціллю. Будувати навчальний матеріал треба таким чином, щоб основні поняття учні опрацювали неодноразово, поступово поглиблюючись і удосконалюючись за змістом. На цей елемент під час опрацювання окремого питання параграфа витрачається не більше ніж 5-10 хвилин. Загалом на опанування новою для учнів інформацією відведено близько 20% часу.

4. Інтерактивні та інші вправи – центральна частина заняття

Мета – засвоєння й застосування навчальних досягнень учнів відповідно до очікуваних результатів уроку. Послідовність проведення цього елемента:
- інструктування – вчитель розповідає учасникам про мету вправи або порядок виконання завдання, про правила, про послідовність дій, і кількість часу на виконання; чи все зрозуміло учням;
- якщо це передбачено підручником, відбувається об’єднання в пари чи групи і розподіл ролей;
- виконання завдання, в якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучій дискусії, намагаючись дати учням максимум можливостей для самостійної роботи і навчання в співробітництві одне з одним;
- презентація виконання вправи або завдання.

Ця частина уроку займає, як правило, близько 50% його часу.

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

Мета – рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі запитань. Крім передбачених підручником, учням можна запропонувати запитання: що нового дізналися, яких навичок навчилися, де це можна застосувати в житті. Крім того, можна поставити запитання й щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що ще сподобалося, що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді на всі ці запитання. Для підбиття результатів бажано лишити до 10-20% часу, відведеного на урок.

До вашої уваги подається приклад продуктивної навчальної діяльності з інтегрованого предмету основи здоров’я у п’ятому класі.

Більш детальна інформація знаходиться у прикріплених файлах (уроки і проекти)

Портфоліо
учителя біології
Черіної Людмили Федорівни
Кваліфікаційна категорія: Спеціаліст вищої категорії
Педагогічне звання: Учитель-методист

детальніше дивіться прикріплений файл